Застосування сучасних технологій у переоснащенні підприємств-водоканалів

На сьогоднішній день в Україні хлорування води залишається майже єдиним видом знезараження великих об`ємів води. У минулому році в Луганській області прорвало каналізаційний колектор і багато людей постраждало від інфекції, яка попала в трубопровід питної води. Якщо б система знезараження на цьому об`єкті біла працездатною та ефективною, наслідки цієї аварії не були б такими жахливими. Небезпека зараження великої чисельності людей через споживання неякісної питної воду, яка надходить до наших осель через водопровідну мережу, вимагає більш уважно поставитись до проблеми її хлорування. На Украї ні працює понад 250 водопровідно-каналізаційних господарств. Через недостатнє фінансування вони працюють на морально застарілому і матеріально зношеному обладнанні. Проблема забезпечення населення водою, яка відповідає всім стандартам, загострюється з кожним днем. А тому необхідно вже сьогодні вирішувати питання фінансування підприємств водоканалів та ї х переоснащення.

У м. Кременчуці Полтавської області працює ТОВ з іноземними інвестиціями «Солід Сервіс». Це підприємство поставляє на Украї ну хлоратори європейського зразку, а також проводить ї х установку та обслуговування, і на сьогодні «Солід Сервіс» співпрацює з понад 50 водопровідно-каналізаційними підприємствами. Про стан справ з використанням систем хлорування води ми задали кілька запитань директору ТОВ «Солід Сервіс» Олександру Шапіро.

— Олександре Семеновичу, як Ви розцінюєте стан обладнання водопровідно-каналізаційних підприємств?

— За специфікою своєї роботи мені доводитися відвідувати багато подібних підприємств, і я можу впевнено сказати, що стан хлорного господарства просто жахливий. У більшості випадках, коли ми приї жджаємо встановлювати нове коштовне обладнання, яке водоканали покупають за бюджетні гроші, то навіть не можемо прикріпити його на стіну через її застарілість. Наприклад, у минулому році нас запросили у Луганську область вирішити проблему хлорування води. Але коли ми зайшли до приміщення працюючої хлораторної, то побачили, що там навіть цегли зі стіни випадають. І нам не залишалось нічого іншого, як переконати господарів, що встановлювати наше дороге обладнання в такому приміщенні не має сенсу — воно буде пошкоджене.

До того ж в приміщеннях хлораторних часто буває сиро, іноді навіть немає опалення, бувають випадки, коли рами в вікнах та двері відсутні. У разі, якщо, не дай Боже, розірве балон з хлором і відбудеться витік хлору, нейтралізувати його буде просто неможливо. Взагалі система нейтралізації витоку хлору у нашій краї ні — допотопна. Згідно її у разі виникнення витоку могутні вентилятори нагнітають повітря в приміщення, і це повітря видавлює хлор, який по каналах надходить у санітарну колону, що будується поруч із хлораторною, і там зверху зрошується нейтралізуючим розчином. При сучасному стані приміщень хлораторних, хлор при нагнітанні повітря йде не тільки по каналах, а і випирає в усі щілини.

Нам доводиться постійно спілкуватись з обслуговуючим персоналом хлораторних, і можемо сказати, що професійні захворювання є бичем працівників хлораторних. Люди постійно вдихають газ, що може призвести до професійних захворювань горла та легень. Також може страждати слизова оболонка очей. До речі, законодавством не передбачено, що оператор хлораторної установки може йти на пенсію раніше. А це означає, що нормальні умови для роботи людей у хлораторних повинні бути забезпечені.

Якщо і далі водопровідно-каналізаційними господарствами буде експлуатуватись застаріле устаткування, і хлорне господарство буде в такому ж запустінні, як зараз, то хлор може у будь-якому місці так «виявити свій характер», що це стане екологічною катастрофою. Уже було чимало аварій, і цей список може значно збільшитись.

— Чи ведуться зараз на Украї ні роботи з переоснащення хлораторних? І яку частку в цьому процесі займає Ваша фірма?

— Наша фірма була створена в 1994 році і займалась постачаннями устаткування для дезінфекції води, в основному хлораторів украї нського виробництва, в краї ни ближнього зарубіжжя: Білорусію, Росію, Середню Азію. У цьому напрямку ми активно працювали до 1997 року, потім у цих краї нах увели на таке устаткування ПДВ. Наше устаткування і так було не дуже якісним, а після подорожчання і зовсім стало неконкурентоспроможним.

Після цього ми провели реорганізацію підприємства і вирішили працювати на вітчизняному ринку. Для початку провели маркетингові дослідження, і виявили, що найбільшим попитом у краї нах СНД користуються хлоратори європейського зразка, які постачають закордонні фірми. В результаті великих зусиль ми змогли вийти на закордонних партнерів і домовитись з ними про спільну роботу. І на сьогодні ми встановлюємо на Украї ні понад 60 % парку нового імпортного обладнання для хлораторних.

За нашими оцінками в Украї ні експлуатується близько 5000 одиниць устаткування, ми поки поставили близько 120. В Украї ні 250 Водоканалів, і «Солід Сервіс» співпрацює з понад 50. Ми жартуємо так, що усі вони поділяються на тих, «з ким ми вже працюємо», і на тих, «хто хоче з нами працювати» — інших немає.

Ще під час своєї роботи ми звернули увагу на те, що проектна документація не відповідає тому, що є насправді на об`єктах. Багато чого зроблено, але майже на все не існує відповідної документації. Ще одна проблема — хронічна нестача фінансування подібних об`єктів, особливо великих, які розташовані у таких містах як Харків, Луганськ, Дніпропетровськ. У Дніпропетровській області, наприклад, є об`єкт, який подає на місто мільйони кубів води. Так там працюють хлоратори, створені місцевими винахідниками, які не відповідають жодним вимогам до таких об`єктів. Там усі хлоропроводи покриті памороззю, що говорить про те, що система випарювання хлору працює в екстремальних умовах, тобто забір хлоргазу більший, ніж може видати випарювальна техніка.

Щоб вирішити проблему фінансування ми на семінарах для керівників водоканалів говоримо: «Звертайтеся до мерів, міськради, коли формуються бюджети, пишіть заяви. У місцевих бюджетах передбачені витрати на модернізацію обладнання водопровідно-каналізаційних господарств. Потрібно постійно звертатись до влади, у цей рік нічого не виділять, у наступний щось дадуть». За досвідом своєї роботи ми знаємо, що 50-60% грошей, які нам надходять за нове устаткування — це бюджетні кошти (по лінії різних грандів, фондів, екологічних бюджетів). Підприємства самі не в змозі купити сучасне устаткування, тому повинні звертатись у державні структури, де, сьогодні, у більшості випадків знаходять допомогу.

Ми вже попрацювали в багатьох центрах областей: в Одесі, Миколаєві, Севастополі, Сімферополі, Ялті, Тернополі, Львові, Луцьку, Дніпропетровську, Івано-Франковську… У центрах регіонів проблему організації хлорування води, якимось чином вирішують, а от у невеликих містах, де живуть до 100 тис. осіб, робиться дуже мало.

Сьогодні в деяких регіонах виділяються чималі гроші на будівництво хлораторних. Ми працюємо з багатьма проектними інститутами, беремо участь у розробці проектів по переоснащенню хлораторних. Але в той час, коли на ці проекти виділяють великі гроші, ми бачимо заощадження коштів на використанні сучасних технологій. Тобто проект передбачає будування величезних будинків, як будуть оснащені усіляким морально застарілим устаткуванням. Проекти створюються на основі старих радянських довідників, у яких зазначене устаткування, яке вже у більшості випадків не випускається. Проте, за спеціальним замовленням заводи виготовляють таке устаткування, але ціна його вже в 2-3 рази дорожче колишнього.

При встановленні імпортного устаткування, яке ми постачаємо, у деяких регіонах інспектори контролюючих органів намагаються довести, що наше імпортне устаткування нікуди не годиться, і змушують встановлювати вітчизняне обладнання, яке через свою неякісність автоматично становиться джерелом різних приписів, штрафів тощо. Виходить протиріччя — експлуатуюча організація говорить, що ї й імпортне устаткування дуже потрібно, а інспекції стверджують, що не треба його використовувати. Тому сьогодні ми працюємо з багатьма проектними інститутами для того, щоб, так би мовити, легалізувати імпортне устаткування.

— А чому Ви надаєте перевагу саме імпортному устаткуванню? Невже вітчизняні виробники не в змозі забезпечити потреби водопровідно-каналізаційних підприємств?

— Вітчизняні хлоратори є, вони дешеві, але неякісні. Ресурс ї х роботи від 3 місяців до року. Проводити заміну хлоратора щороку у сучасних ринкових умовах неможливо — це не економічно. Разом з цим, здається, що вітчизняні виробники не поспішають шукати шляхів для покращення якості свого обладнання. Імпортний хлоратор, який ми поставляємо, за принципом роботи абсолютно такий же як і вітчизняний, тільки більш якісний. Наприклад, інжектор словенського виробника виконаний із внутрішнім розташуванням пружини, яка утримує клапан, який відкриває або закриває подачу хлору. Така конструкція надійна на відміну від вітчизняного аналогу. До того ж, матеріал з якого виконана імпортна пружина — це тантал, матеріал набагато якісніший, ніж той, що використовується в вітчизняних пружинах (на пружину ми даємо 14 років гарантії роботи в агресивному середовищі). Це дуже важливий вузол у хлораторах, тому що при виході з ладу запобіжного клапану в інжекторі вода проникає у хлоропровід і потім потрапляє у балон з хлором. Там вода, змішуючись з хлором, утворює кислоту, в результаті чого з бурхливою реакцією підвищується тиск в балоні, що може призвести до його розгерметизації, або вибуху. Хлор, що вилився, отруює все навкруги. На досвіді своєї роботи я знаю, що тільки один із трьох нових вітчизняних інжекторів буде працювати, тримати протитиск, і то недовго. То чи можна наражати на небезпеку робочий персонал?

У приміщеннях з вітчизняним устаткуванням постійно присутній хлорний газ. Зараз інспекції вимагають встановлювати електронні аналізатори хлору. Поруч з вітчизняними хлораторами вони постійно сигналізують про перебільшення припустимої норми.

— Які заходи безпеки Ви можете запропонувати у випадок аварії? Чи є якесь обладнання, що гарантує безпеку життя людини та навколишнього середовища у таких випадках?

Таке обладнання є. Це сучасні імпортні нейтралізатори інжекторно-вакуумного принципу дії. Вони немов пилососи втягують в себе небезпечну суміш і створюють в приміщенні такий вакуум, що навіть утягують повітря зовні. Нейтралізація відбувається усередині дуже компактного пристрою. Такий нейтралізатор наша фірма, під замовлення, в цьому році вперше завезла в Украї ну і встановила в Киї вській області.

— Невже тільки імпортне обладнання в сучасних умовах може бути надійним?

Це реалії сьогодення, про це каже наш досвід. Навіть запірну арматуру на хлоропровідах ми воліємо встановлювати імпортну. Через те, що вона дає можливість заміняти, наприклад, балон, не допускаючи навіть найменшого витоку хлорного газу. При заміні балонів у вітчизняних системах із хлоропроводу в повітря виходить газ. Працівники надягають протигази, намагаються зробити заміну якнайшвидше. При цьому з`являється людський фактор: людина, яка поспішає, робить помилки, а це призводить до аварій. Вітчизняні системи не передбачають автоматичного переключення з порожнього балона або контейнера на повний. А влітку переривати хлорування не можна, інакше вода до споживачів піде не знезараженою. Тому ставиться завдання здійснити переключення протягом короткого часу. І знову поспіх, знову включається людський фактор. А уявіть собі, якщо в поспіху працівник заміняючи контейнери, допустить помилку чи необачність. Це дуже небезпечно, адже в контейнері майже тонна хлору…

— Чи є якісь шляхи здешевлення встановлення імпортного обладнання, щоб його змогли придбати більшість вітчизняних водопровідно-каналізаційних господарств?

— Ми будуємо системи знезаражування не тільки на основі хлору, але й на основі гіпохлориту. Технологія знезараження гіпохлоритом натрію може застосовуватись як альтернатива хлоргазу на водоочисних об`єктах потужністю до 30 тисяч кубів. А таких більшість. Затрати на впровадження такої технології вдвічі менші за затрати на обладнання для технології хлоргазу. Окрім цього, забезпечення технології знезараження гіпохлоритом натрію вітчизняним обладнанням вийде у два рази дорожче, ніж забезпечення імпортним обладнанням. Що я маю на увазі? Наприклад, один з підрядчиків вирішив придбати в нас устаткування для технології гіпохлориту натрію. Ми приї хали в один з проектно-дослідних інститутів в Луганську погодити проект і подивилися, що ж у ньому закладено. Виявилось, що проект виконаний за технологією 30-ти річної давнини. За цією технологією береться гипохлорит натрію високої концентрації, його розбавляють до 5%-ного розчину і потім дозують насосами-дозаторами вітчизняного виробництва. А ми знаємо, що вітчизняні насоси виробляються з нержавіючої сталі. Але у всіх підручниках і всіх довідниках написано, що гипохлорит нержавіюча сталь не витримує. Досвід показує, що насос простої ть три місяці. За радянськими мірками це нормально, ї х кожні три місяці і змінювали, гроші ніхто не рахував. Бюджет був немов дої льна корова, проте всі були при роботі. От і тут інститут розробив проект під подібну технологію. Чому? Нам сказали, що через те, що в Украї ні немає насосів-дозаторів малої продуктивності. А ми відповіли, що продаємо таке обладнання і в запропонованій нами системі гипохлорит взагалі не потрібно розбавляти.

До того ж за старою технологією для гіпохлориту було потрібно ставити металеві ємності, що футерують спеціальним покриттям. Але на практиці, це покриття через рік місцями відпадає, і баки іржавіють наскрізь. Їх доводиться регулярно змінювати. Проблема корозії відпадає при використанні пластикових, поліетиленових або поліпропіленових систем, які використовуються в імпортних технологіях.

А коли мова зайшла про бюджет проекту, з’ясувалося, що ми можемо запропонувати за половину його вартості нову технологію на основі сучасного устаткування, що керується автоматикою, чого не було в старому проекті. Але проект вже виконано і узгоджено. Незважаючи на наші докази про технологічну і економічну неефективність проекту, все залишилося без змін.

Якщо ми кажемо про хлордозуюче обладнання, то при проектуванні нових хлораторних потужністю до 4 кг/год. хлоргазу ми пропонуємо застосовувати хлораторну модульного (контейнерного) типу, яка займає площу всього 20 кв. Метрів і споживає електроенергії втричі менше, ніж хлораторна такої ж потужності, що побудована за типовим проектом. При цьому бюджет модульної хлораторної вдвічі меньший за бюджет типової.

Хлораторні контейнерного типу — це принципово нова технологія, на Украї ні нічого подібного ще не існує. Ми розробляли ї х, щоб уникнути необхідності будівництва дорогих капітальних будинків при організації нових хлораторних. Першу таку хлораторну ми недавно встановили в м. Білій Церкві в територіальному медичному об`єднанні для знезараження стічних вод, незабаром повинне відбутися її введення в експлуатацію.

Подібні хлораторні можуть дуже ефективно використовуватись при закритті шахт. Раніше шахти мали власні хлораторні для знезаражування води, яку відкачують із шахти. Але сьогодні вони в розваленому стані і потрібно будувати нові. А навіщо будувати, коли можна підготувати невелику площадку, і встановити контейнерну хлораторну. Після того, як вона відпрацює необхідний термін на одному об`єкті, її можна перевезти і встановити на іншому.

За вітчизняними нормативами для організації виробництва хлорування потрібно будувати двоповерховий капітальний будинок. Витрати на це йдуть величезні, навіть при нормальних темпах будівництва воно буде закінчено через рік-півтора. Такої ж продуктивності хлораторна модульного типу з імпортним устаткуванням, що працює в автоматичному режимі, коштує в два рази менше, і зробити її можна за два-три місяці. У хлораторних контейнерного типу навіть не передбачаємо місця оператора. Уся сигналізація може виводитися дистанційно в операторську, яка розташована окремо. Окрім цього, система може оснащуватися телемоніторингом. Тобто, встановлюється відеокамера, яка передає зображення працюючих основних вузлів і приладів. Основне завдання — це безпека роботи персоналу.

— Що на Вашу думку необхідно зробити, щоб провести переоснащення хлорних господарств?

— На Украї ні ще є місця, де ніколи не знезаражували питну воду, але екологія зараз у такому занепаді, що і там уже зіштовхнулися з необхідністю робити це. Хлор залишається основним консервантом у водному господарстві житлово-комунального сектора. Були такі популістські виступи: «Давайте відмовимося від хлору і будемо застосовувати сучасні технології». Але для того, щоб нам дорівнятися до заходу, необхідно поміняти усі металеві водопроводи на пластикові. Основна проблема в іржі, а всі труби в нас лежать з чорного металу.

Екологи останні 10 років боролися, щоб каналізаційну воду не хлорували. Але біологічні системи очищення дуже дорогі. А в зв’язку з таким протистоянням, хлорне господарство на таких об`єктах зараз просто відсутнє. У результаті ж, незнезаражена вода скидається в ріки і не відомо, яку вона несе загрозу… Зараз кинулися відновлювати ці хлорні господарства, а де взяти кошти?

Тому потрібно не кидати на сваволю долі муніципальні об`єкти, де є хлорне господарство, а необхідно розробити та втілити в життя державну програму. Слід зазначити, що зараз є деякі зміни на краще. Але виділяють гроші скудно і рішення в багатьох випадках приймаються без урахування вимог сучасності. Зазвичай вся діяльність проводиться навколо проблеми зміни старого хлоратору на новий. Але потрібно не хлоратор змінювати, а всю технологічну схему разом з системою безпеки. Потрібно не «затикати діри», змінюючи тільки один основний вузол, а використовувати систему безперебійного хлорування, новітню систему нейтралізації небезпечної рідини, вентиляції приміщень тощо.

Використання сучасних технологій дозволить хлораторним працювати без проблем довгі роки. Адже ресурс сучасного устаткування при нормальній експлуатації досягає 20-25 років. Тим більше, заводи-виробники запевняють, що при правильному сервісному обслуговуванні, коли комплектуючи вузли обновляються, система залишається працездатної ще більший термін. До того ж виробники постійно працюють над модернізацією свого устаткування, і при сервісному обслуговуванні відбувається поступове відновлення обладнання. Від цього виграють усі.

Якщо буде створено державну програму підтримки галузі водопостачання і на неї будуть виділені державні кошти, проблеми водопровідно-каналізаційних господарств можна буде вирішувати системно і на довгі роки. А це і здоров`я людей, і заощадження коштів. Ми робили економічний розрахунок по витратах на вітчизняне й імпортне устаткування. Потягом 10 років витрати майже однакові, але потім витрати на імпортне устаткування значно зменшуються через його великий ресурс.

Ми дуже сподіваємось, що Уряд найближчим часом почне розробляти державну програму по водопостачанню, а поки що доводиться працювати у цій галузі за принципом «один у полі вої н».